навтішатися
НАВТІШАТИСЯ, аюся, аєшся. 1. док., з кого - чого і ким, чим, перев. з запереч, не. Задовольнити бажання радуватися, гордитися ким-небудь. Росте той синок та й росте, - і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього (Укр.. казки, 1951, 148); Не налюбується [Мотря], не навтішається невісткою (Мирний, І, 1949, 361); // Потішитися досхочу. Брате мій воїне, ненавидь ворога! ..Вороги [фашисти] не дали тобі навтішатися мирною працею твоєю - не дай же їм побачити їх дім, не дай їм жити! (Довж., III, 1960, 47).
2. док. Знайти почуття задоволення у чужому горі. Любилися, кохалися. Та й не побралися. Тільки наші воріженьки Та й навтішалися (Укр.. лір. пісні, 1958, 213); [Xристина:] Буде вже! Досить назнущалися з мене! Досить навтішались! Виволочили в багні, як ганчіркою, та іще вам мало? (Вас., III, 1960, 462).
3. недок., заст. Радуватися; тішитися. Недовго Жаби навтішались, Бо виявилось те, чого не сподівались (Гл., Вибр., 1957, 160); Та недовго навтішалась Конвалія біла, - І їй рука чоловіча Віку вкоротила (Л. Укр., І, 1951, 6).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навтішаюся | навтішаємося |
2 особа | навтішаєшся | навтішаєтеся |
3 особа | навтішається | навтішаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навтішатимуся | навтішатимемося |
2 особа | навтішатимешся | навтішатиметеся |
3 особа | навтішатиметься | навтішатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навтішався | навтішалися |
Жіночий рід | навтішалася | |
Середній рід | навтішалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навтішаймося | |
2 особа | навтішайся | навтішайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | навтішаючись | |
Минулий час | навтішавшись |