накритий
НАКРИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накрити 1, 2, 4. Видко було великий стіл, накритий червоним сукном (Л. Укр., III, 1952, 557); Чи то їх кульками хата вшита. Чи, може, дереном земляночка накрита (Г.-Арт., Байки.., 1958, 46); Старший лейтенант пильно стежив за кожним вибухом. - Ціль накрита... (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 282); Знав би ти, пане-брате, Як їх називати. Отих .твоїх безталанних Дівчаток накритих (Шевч., II, 1963, 209); // накрито, безос. присудк. сл. Колодязь накрито віком (Гр., І, 1963, 439); - Бачиш, - говорив він, не спускаючи очей з траншей, - накрито! Ціль накрито! (Гончар, III, 1959, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | накритий | накрита | накрите | накриті |
Родовий | накритого | накритої | накритого | накритих |
Давальний | накритому | накритій | накритому | накритим |
Знахідний | накритий, накритого | накриту | накрите | накриті, накритих |
Орудний | накритим | накритою | накритим | накритими |
Місцевий | на/у накритому, накритім | на/у накритій | на/у накритому, накритім | на/у накритих |