накурювати
НАКУРЮВАТИ1, юю, юєш, недок., НАКУРИТИ, курю, куриш, док. 1. неперех. Курячи, наповнювати приміщення тютюновим димом. Кричали [товариші], сміялись, накурювали в хаті (Коцюб., II, 1955, 155); Вони посідали біля відчинених дверцят грубки, щоб не накурювати в тісній кімнаті (Головко, II, 1957, 575); // Спалюючи певні речовини, наповнювати приміщення яким-небудь ароматним димом, запахом. Накурила [Галя] ладаном кріпко і заперла хату, щоб не видихалося (Кв.-Осн., II, 1956, 320).
2. перех. Курінням, перегонкою приготовляти щось у якій-небудь кількості. - Щоб ніхто з вас більше ні горілки не курив, ні шинкував! Ви мої - й шинок буде мій. Ось вам Лейба й горілки накурить (Мирний, І, 1949, 192).
НАКУРЮВАТИ2, юю, юєш, недок., НАКУРИТИ, рю, риш, док. Піднімати, збивати пил; пилити.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накурюю | накурюємо |
2 особа | накурюєш | накурюєте |
3 особа | накурює | накурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накурюватиму | накурюватимемо |
2 особа | накурюватимеш | накурюватимете |
3 особа | накурюватиме | накурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накурював | накурювали |
Жіночий рід | накурювала | |
Середній рід | накурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накурюймо | |
2 особа | накурюй | накурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | накурюючи | |
Минулий час | накурювавши |