налаяти
НАЛАЯТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм. 1. Виражаючи незадоволення ким-небудь, вжити лайливі, грубі слова; вилаяти. - Ніхто мене не налає, ні від кого не почую докірливого слова, - говорила Мотря (Коцюб., І, 1955, 45); Піп усе просить бабусю, щоб як-небудь налаяла свого злодія (Україна.., І, 1960, 147); - Чого іноді не трапляється у наймах? І насваряться, і налають... (Л. Янов., І, 1959, 234).
2. ким, чим. Лаючи, обізвати якимсь словом; вилаяти. [Лучицька:] Кого це ви, няню, допіру виганяли та ще й брехунцем налаяли? (Стар., Вибр., 1959, 414); - Мама сердиться на Франка за те, що він налаяв ліберальним міщанином і обивателем її брата (Бурл., Напередодні, 1956, 22).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налаю | налаємо |
2 особа | налаєш | налаєте |
3 особа | налає | налають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | налаяв | налаяли |
Жіночий рід | налаяла | |
Середній рід | налаяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налаймо | |
2 особа | налай | налайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | налаявши |