належність
НАЛЕЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. належний 2. Почав [начміліції] питати й записувати: ім'я, літа, соцстан, партійну належність (Головко, II, 1957, 163); Соціалістичне суспільство створило реальні умови для всебічного розвитку людини, незалежно від її національної чи расової належності (Ком. Укр., 1, 1964, 62).
2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь. Посередині ж города, на.. площі був торг - неодмінна належність кожного города того часу (Скл., Святослав, 1959, 577); Обов'язковою належністю костюма всіх південних слов'ян була коротка безрукавка (Нар. тв. та етн., З, 1963, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | належність | належності |
Родовий | належності, належности | належностей |
Давальний | належності | належностям |
Знахідний | належність | належності |
Орудний | належністю | належностями |
Місцевий | на/у належності | на/у належностях |
Кличний | належносте | належності |