напиндючений
НАПИНДЮЧЕНИЙ, а, е, розм. Надмірно пихатий, зарозумілий, чванливий. Билися й на весіллях, особливо з напиндюченими багачиками, коли ті вже занадто задирали носи та насміхалися з бідноти (Козл., Ю. Крук, 1957, 366); За Оксентієм з одного боку цибав Софрон - напиндючений, неначе то його самого на делегата обрано; з другого - дріботіла Меланя (Смолич, Мир.., 1958, 195); // Який виражає пихатість, зарозумілість і т. ін. Пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника, перевела напиндючений погляд на переселенців (Стельмах, І, 1962, 161).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напиндючений | напиндючена | напиндючене | напиндючені |
Родовий | напиндюченого | напиндюченої | напиндюченого | напиндючених |
Давальний | напиндюченому | напиндюченій | напиндюченому | напиндюченим |
Знахідний | напиндючений, напиндюченого | напиндючену | напиндючене | напиндючені, напиндючених |
Орудний | напиндюченим | напиндюченою | напиндюченим | напиндюченими |
Місцевий | на/у напиндюченому, напиндюченім | на/у напиндюченій | на/у напиндюченому, напиндюченім | на/у напиндючених |