наплинути
НАПЛИНУТИ, не, док. 1. Те саме, що напливти (див. напливати 4). Ледве на місяць наплине прозорая хмара. Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Л. Укр., І, 1951, 163); Гордій пізнав своє рідне місто. Тисячі спогадів наплинули враз (Гур., Осок. друзі, 1946, 108).
2. Раптово, швидко набігти у великій кількості; нахлинути. Здавалося - в темну камеру наплинуло багато весняної неспокійної води (Вас., Вибр., 1944, 166).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплину | наплинемо |
2 особа | наплинеш | наплинете |
3 особа | наплине | наплинуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наплинув | наплинули |
Жіночий рід | наплинула | |
Середній рід | наплинуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наплиньмо | |
2 особа | наплинь | наплиньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наплинувши |