напосідливий
НАПОСІДЛИВИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що настирливий. - Годі вже, годі... - відмахнувся од напосідливої плетухи Бровко, а в самого аж губи тряслися (Добр., Тече річка.., 1961, 246).
2. Який напосідається (у 1, 2, 5 знач.). Потім обліпили [комунари] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (Мик., II, 1957, 566); Байда навіть не оглянувся. Напосідлива думка за всяку ціну стати знову на роботу підганяла його на шахту (Панч, І, 1956, 436); Змучений бентежними думками, тільки-но задрімає [гетьман Косінський] тривожно, як одразу схоплюється від напосідливих і страшних кошмарів (Ле, Наливайко, 1957, 83).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | напосідливий | напосідлива | напосідливе | напосідливі |
Родовий | напосідливого | напосідливої | напосідливого | напосідливих |
Давальний | напосідливому | напосідливій | напосідливому | напосідливим |
Знахідний | напосідливий, напосідливого | напосідливу | напосідливе | напосідливі, напосідливих |
Орудний | напосідливим | напосідливою | напосідливим | напосідливими |
Місцевий | на/у напосідливому, напосідливім | на/у напосідливій | на/у напосідливому, напосідливім | на/у напосідливих |