народжений
НАРОДЖЕНИЙ, а, е, 1. Дієпр. пас. мин. ч. до народити 1, 2. Він скидався на народженого в клітці тигра, який уперше побачив кров (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); - Народжений у степу в кибитці чабана, працюючи змалечку пастушком-верблюдником.., не мав я в серці левиної відваги (Гончар, II, 1959, 55); Народжена соціалістичною революцією диктатура пролетаріату відіграла всесвітньо-історичну роль, забезпечивши перемогу соціалізму в СРСР (Програма КПРС, 1961, 88).
2. у знач. ім. народжений, ного, ч.; народжена, ної, ж. Людина, яка тільки що або недавно народилася; дитина. Ступивши на долівку босими ногами, вона обіруч вхопила народженого, притисла до грудей і повернулась, щоб іти з хати (Вас., II, 1959, 17); Бажаючи побачити народжену, кинулася [попадя] в дитячу (Мирний, III, 1954, 192).
3. у знач. прикм., для чого, ким. Признач., створений для чого-небудь, бути кимось. Він належав до тієї категорії людей на селі, які вважають себе народженими для різних виборних посад (Кир., Вибр., 1960, 342); Лозовий іноді думав про те, що Дмитро Іванович народжений бути не практиком, а пропагандистом (Руд., Остання шабля, 1959, 547).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | народжений | народжена | народжене | народжені |
Родовий | народженого | народженої | народженого | народжених |
Давальний | народженому | народженій | народженому | народженим |
Знахідний | народжений, народженого | народжену | народжене | народжені, народжених |
Орудний | народженим | народженою | народженим | народженими |
Місцевий | на/у народженому, народженім | на/у народженій | на/у народженому, народженім | на/у народжених |