насварити
НАСВАРИТИ, сварю, свариш, док., перех. інеперех., кого, на кого і без додатка, розм. Те саме, що насваритися 1,2. - На щастя, мама вийшла була до города, а то би, певно, були насварили на мене, нащо беру такий великий кусень хліба (Фр., І, 1955, 263); Їй самій ударити дитину, насварити - можна, але не дай-бо, щоб хто інший (Вільде, На порозі, 1955, 190); Дівчата з Катет зразу ж про щось схвильовано, таємниче зашепотіли. Катя навіть пальцем насварила - застерегла (Головко, І, 1957, 397).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насварю | насваримо |
2 особа | насвариш | насварите |
3 особа | насварить | насварять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | насварив | насварили |
Жіночий рід | насварила | |
Середній рід | насварило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | насварімо | |
2 особа | насвари | насваріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | насваривши |