наст
НАСТ, у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу. Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знов скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); * У порівн. Сухий, спресований, як сніговий наст, пісок твердим шаром лежав під ногами (Смолич, Ми разом.., 1950, 162).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наст | насти |
Родовий | насту | настів |
Давальний | настові, насту | настам |
Знахідний | наст | насти |
Орудний | настом | настами |
Місцевий | на/у насті | на/у настах |
Кличний | насте | насти |