настирно
НАСТИРНО. Присл. до настирний. В аудиторії номер десять було порожньо й тихо - тільки велика осіння муха настирно дзижчала, б'ючись у шибку вікна (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 408); Намагалась [Олена] хоч на мить відігнати ті марення, а в серце щось стукало боляче, настирно (Мушк., Серце.., 1952, 286).