настовбурчений
НАСТОВБУРЧЕНИЙ, рідко НАСТОБУРЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до настовбурчити, настобурчити. Такий він маленький і бідолашний,.. з настовбурченими вперед вусами та миршавою борідкою (Головко, II, 1957, 346).
2. у знач. прикм. Піднятий вверх, поставлений сторч. Був [Васюта] парубок увесь білявий .. і з цілою копицею настобурченого русявого волосся на голові (Гр., II, 1963, 348); Дід увесь затрусився, голова й борода ходором заходили, а очі з-під настовбурчених брів, як вугілля, запалали (Мирний, IV, 1955, 257); Коли підріс [Федя], то зрозумів, що він не тільки рудий, але ще й дуже некрасивий з своїми смішними настовбурченими вухами (Ткач, Жди.., 1959, 42); // З піднятим вверх пір'ям, волоссям, шерстю і т. ін. Зробився [папуга] сердитий і сидів на жердці, настовбурчений і мовчазний (Сміл., Сашко, 1957, 125).
3. у знач прикм., перен. Збуджений неприємним хвилюванням; похмурий, незадоволений, насуплений. Стоїть [батько] настовбурчений, насупивши брови і міцно зціпивши зуби (Головко, II, 1957, 389); У вагоні.. головний інженер знайшов настовбурченого вагоновода Шевченка і заплакану кондукторку Катерину (Сенч., Опов., 1959, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | настовбурчений | настовбурчена | настовбурчене | настовбурчені |
Родовий | настовбурченого | настовбурченої | настовбурченого | настовбурчених |
Давальний | настовбурченому | настовбурченій | настовбурченому | настовбурченим |
Знахідний | настовбурчений, настовбурченого | настовбурчену | настовбурчене | настовбурчені, настовбурчених |
Орудний | настовбурченим | настовбурченою | настовбурченим | настовбурченими |
Місцевий | на/у настовбурченому, настовбурченім | на/у настовбурченій | на/у настовбурченому, настовбурченім | на/у настовбурчених |