насточортілий
НАСТОЧОРТІЛИЙ, а, е, фам. Дієпр. акт. мин. ч. до насточортіти. Зв'язковий випускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Янов., IV, 1959, 224).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | насточортілий | насточортіла | насточортіле | насточортілі |
Родовий | насточортілого | насточортілої | насточортілого | насточортілих |
Давальний | насточортілому | насточортілій | насточортілому | насточортілим |
Знахідний | насточортілий, насточортілого | насточортілу | насточортіле | насточортілі, насточортілих |
Орудний | насточортілим | насточортілою | насточортілим | насточортілими |
Місцевий | на/у насточортілому, насточортілім | на/у насточортілій | на/у насточортілому, насточортілім | на/у насточортілих |