натхнений
НАТХНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натхнути. Натхнені історичними рішеннями Комуністичної партії, наші вчені з честю виконають свій обов'язок перед народом (Наука.., 2, 1959, 45); Натхнений чарівною поезією Т. Г. Шевченка, прекрасні романси й хори створив основоположник української класичної музики Микола Віталійович Лисенко (Мист., 1, 1961, 22); // у знач. прикм. Ми - партії воля натхнена, нам світу старого не жаль (Сос., Близька далина, 1960, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | натхнений | натхнена | натхнене | натхнені |
Родовий | натхненого | натхненої | натхненого | натхнених |
Давальний | натхненому | натхненій | натхненому | натхненим |
Знахідний | натхнений | натхнену | натхнене | натхнені |
Орудний | натхненим | натхненою | натхненим | натхненими |
Місцевий | на/у натхненому, натхненім | на/у натхненій | на/у натхненому, натхненім | на/у натхнених |