натхненний
НАТХНЕННИЙ, а, е. Сповнений, пройнятий натхненням; пристрасний. Серед тих чорних хмар [проповіді], як білий невинний голуб, здіймалась у височінь огрядна постать натхненного проповідника (Коцюб., І, 1955, 324); Колгоспний лад підняв трудове селянство до небаченої натхненної творчості (Літ. газ., 10.XII 1953, 1); // Сповнений благородства, душевної краси. Обличчя дівчини стало таким же променистим і натхненним, як і в хвилини змагання (Собко, Шлях.., 1948, 9); * Образно. Звелася Полтава велична, натхненна, Шумує над морем ланів (Нагн., Вибр., 1950, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | натхненний | натхненна | натхненне | натхненні |
Родовий | натхненного | натхненної | натхненного | натхненних |
Давальний | натхненному | натхненній | натхненному | натхненним |
Знахідний | натхненний, натхненного | натхненну | натхненне | натхненні, натхненних |
Орудний | натхненним | натхненною | натхненним | натхненними |
Місцевий | на/у натхненному, натхненнім | на/у натхненній | на/у натхненному, натхненнім | на/у натхненних |