натхнутий
НАТХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натхнути. Її чорні брови, темні очі, натхнуті коханням, дуже виразно малювались при білій сукні й робили великий ефект (Н.-Лев., III, 1956, 136); Довічний духу, ретязем не скутий, Свята свободо, сяюча крізь тьму! Хто весь, як ти, любовію натхнутий, Там притул твій, у серденьку тому (Граб., І, 1959, 399).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | натхнутий | натхнута | натхнуте | натхнуті |
Родовий | натхнутого | натхнутої | натхнутого | натхнутих |
Давальний | натхнутому | натхнутій | натхнутому | натхнутим |
Знахідний | натхнутий, натхнутого | натхнуту | натхнуте | натхнуті, натхнутих |
Орудний | натхнутим | натхнутою | натхнутим | натхнутими |
Місцевий | на/у натхнутому, натхнутім | на/у натхнутій | на/у натхнутому, натхнутім | на/у натхнутих |