нашитий
НАШИТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нашити. До кімнати ввійшов військовий у зеленому френчі, з нашитими на плечах відзначками полковника (Петльов., Хотинці, 1949, 159); Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Тют., Вир, 1964, 32); // нашито, безос. присудк. сл. Всю дорогу реготали хлопці: багато, видно, було в дядьків-хуторян нашито нових шликів у запасі (Гончар, II, 1959, 252).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нашитий | нашита | нашите | нашиті |
Родовий | нашитого | нашитої | нашитого | нашитих |
Давальний | нашитому | нашитій | нашитому | нашитим |
Знахідний | нашитий, нашитого | нашиту | нашите | нашиті, нашитих |
Орудний | нашитим | нашитою | нашитим | нашитими |
Місцевий | на/у нашитому, нашитім | на/у нашитій | на/у нашитому, нашитім | на/у нашитих |