невпинний
НЕВПИННИЙ, НЕУПИННИЙ, а, е. 1. Який триває або здійснюється постійно, не послаблюючись, з однаковою силою. Мертва мовчанка стояла в зборі, - тільки огонь тріщав та лунало невпинне цюкання сокир (Фр., VI, 1951, 114); Організацію бою він завжди сприймав як процес невпинної творчості (Гончар, III, 1959, 52); Принципи ленінської національної політики стали основою.. нашого неупинного руху до комунізму (Рад. літ-во, 1, 1966, 53); // Який не проходить (про біль, кашель і т. ін.); постійний. Не треба всіх тих згуків, що нагадують життя, хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (Коцюб., І, 1955, 331); // Який не припиняється, не перестає; безперервний. Починалась весна, бездоріжжя, скрізь розмило шляхи, ішли невпинні дощі (Скл., Легенд. начдив, 1957, 64).
2. Якого не можна стримати, зупинити; нестримний. Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собі походжали наїжджі пани невеличкими гуртами (Мирний, III, 1954, 258); Червоні війська все йшли і йшли невпинним, могутнім походом визволення (Цюпа, Назустріч.., 1958, 121).
3. Дуже швидкий, рухливий. Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кинув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув (Крим., Вибр., 1965, 183); Весна навколо гомінка! Спішать малята за городи Гатити, стримувати води, А потім в гай біжать, невпинні, Шукати гнізда голубині (Шпак, Вибр., 1952, 97).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невпинний | невпинна | невпинне | невпинні |
Родовий | невпинного | невпинної | невпинного | невпинних |
Давальний | невпинному | невпинній | невпинному | невпинним |
Знахідний | невпинний, невпинного | невпинну | невпинне | невпинні, невпинних |
Орудний | невпинним | невпинною | невпинним | невпинними |
Місцевий | на/у невпинному, невпиннім | на/у невпинній | на/у невпинному, невпиннім | на/у невпинних |