невситимий
НЕВСИТИМИЙ, а, е. 1. Якого важко нагодувати, наситити.
2. без додатка і в чому, перен. Який не задовольняється існуючим, досягнутим. А в хлопчини серце невситиме, Повен розум чистої жаги (Рильський, III, 1961, 20); Все, прочитане в книжках, сприймав [Іван] не тільки невситимим розумом своїм, а й чуттям (Кол., Терен.., 1959, 95); Хочеться сказати про Леонідзе, як про чудового, роботящого поета, невситимого в своїх бажаннях (Вітч., 10, 1963, 137).
3. перен. Якого важко або неможливо заспокоїти, вгамувати, задовольнити (про переживання, почуття і т. ін.). Щось гундосив Сева про засмаглі пальми та зелені острови, і невситимі бажання (Хижняк, Невгамовна, 1961, 82); Очі його жадібно, з якоюсь невситимою жагою вбирали в себе і голубе чисте, привітне та лагідне небо, і пахучу.. зелень дерев (Тют., Вир, 1964, 102); // Дуже сильний за своїм проявом. Все не міг тоді втямити Данило, коли спить цей повільний в рухах, сповнений невситимим трудолюбством колгоспник (Коп., Вибр., 1953, 196); Чи не там ще збиралась гірка оця невситима помста, що й досі тобі всередині пече? (Гончар, Таврія.., 1957, 617).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невситимий | невситима | невситиме | невситимі |
Родовий | невситимого | невситимої | невситимого | невситимих |
Давальний | невситимому | невситимій | невситимому | невситимим |
Знахідний | невситимий, невситимого | невситиму | невситиме | невситимі, невситимих |
Орудний | невситимим | невситимою | невситимим | невситимими |
Місцевий | на/у невситимому, невситимім | на/у невситимій | на/у невситимому, невситимім | на/у невситимих |