недоречно
НЕДОРЕЧНО. Присл. до недоречний. - Згоріла моя хата, - каже баба, - разом із родом.. - От і добре, - недоречно відгукується Явтух, - беріть зілля та й рушайте до мого двору ... (Ю. Янов., II, 1954, 188); І жаль Катерині Антона, і сміх бере з нього, з себе, з усього цього світу, що так недоречно збудований (Чорн., Визвол. земля, 1950, 44); // у знач. присудк. сл. Семен Микитович.. терпляче слухав смішні вигуки обуреного діда. Сперечатися було недоречно (Коп., Вибр., 1948, 170).