неповорушний
НЕПОВОРУШНИЙ, а, е, діал. Нерухомий, непорушний. Ідеш отак рано.. і купаєшся в чистім неповорушнім воздусі [повітрі] (Коб., III, 1956, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неповорушний | неповорушна | неповорушне | неповорушні |
Родовий | неповорушного | неповорушної | неповорушного | неповорушних |
Давальний | неповорушному | неповорушній | неповорушному | неповорушним |
Знахідний | неповорушний, неповорушного | неповорушну | неповорушне | неповорушні, неповорушних |
Орудний | неповорушним | неповорушною | неповорушним | неповорушними |
Місцевий | на/у неповорушному, неповорушнім | на/у неповорушній | на/у неповорушному, неповорушнім | на/у неповорушних |