неправота
НЕПРАВОТА, и, ж. Неправильність міркувань, вчинків і т. ін.; помилковість. Він відчуває якусь незгоду, - шукає, чи нема в цім ділі чогось такого, що довело б його власну неправоту (Оров., Зел. повінь, 1961, 21); Ще і трава не посмутніла На тих стежках, де ти ходила, Де всю твою неправоту Я брав собі на самоту (Нагн., Вибр., 1957, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неправота | неправоти |
Родовий | неправоти | неправот |
Давальний | неправоті | неправотам |
Знахідний | неправоту | неправоти |
Орудний | неправотою | неправотами |
Місцевий | на/у неправоті | на/у неправотах |
Кличний | неправото | неправоти |