нетрудовий
НЕТРУДОВИЙ, а, е. 1. Який не працює, не живе із своєї праці. Забезпечуючи зміцнення ще молодого радянського державного ладу, Конституція позбавляла виборчих прав нетрудові елементи (Іст. УРСР, II, 1957, 148); Поміщики та їх довірені, нетрудові орендарі повинні бути негайно виселені з їхніх колишніх маєтків та господарств (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 34).
2. Який створюється не власною працею, а використанням чужої. Нетрудовий прибуток.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нетрудовий | нетрудова | нетрудове | нетрудові |
Родовий | нетрудового | нетрудової | нетрудового | нетрудових |
Давальний | нетрудовому | нетрудовій | нетрудовому | нетрудовим |
Знахідний | нетрудовий, нетрудового | нетрудову | нетрудове | нетрудові, нетрудових |
Орудний | нетрудовим | нетрудовою | нетрудовим | нетрудовими |
Місцевий | на/у нетрудовому, нетрудовім | на/у нетрудовій | на/у нетрудовому, нетрудовім | на/у нетрудових |