нокаут
НОКАУТ, у, ч., спорт. Стан боксера під час бою, коли він після удару супротивника падає, протягом 10 секунд не може звестися на ноги, щоб продовжувати бій, і вважається переможеним. - А якби до десяти долежав, все, нокаут, - пояснював Петро Маков (Собко, Звич. життя, 1957, 159); // Сильний удар, після якого супротивник не може встати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нокаут | нокаути |
Родовий | нокауту | нокаутів |
Давальний | нокаутові, нокауту | нокаутам |
Знахідний | нокаут | нокаути |
Орудний | нокаутом | нокаутами |
Місцевий | на/у нокауті | на/у нокаутах |
Кличний | нокауте | нокаути |