нуртовиння
НУРТОВИННЯ, я, с . Збірн. до нурт 1. Останніми днями Олесь помічав, що течія ріки ставала все нестримнішою, повальнішою, а нуртовиння - бурхливішим (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 18); Степан стояв самотній, як кораловий риф у океані, теплі течії людської заклопотаності.. омивали його,.. клекотіли, тягнучи.. в своє нестримне нуртовиння (Загреб., Спека, 1961, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нуртовиння | нуртовиння |
Родовий | нуртовиння | нуртовинь |
Давальний | нуртовинню | нуртовинням |
Знахідний | нуртовиння | нуртовиння |
Орудний | нуртовинням | нуртовиннями |
Місцевий | на/у нуртовинні | на/у нуртовиннях |
Кличний | нуртовиння | нуртовиння |