нуртувати
НУРТУВАТИ, ує, недок. Те саме, що вирувати. Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 7); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94); Якась внутрішня радість так і нуртувала в ньому, не давала спокою, робила по-парубочому молодим і завзятим (Коз., Вісімсот.., 1953, 77); У серце тебе [дубе] посаджу я, Щоб відчув ти, як сила із жил моїх б'є і нуртує (Мал., Звонигора, 1959, 219).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нуртую | нуртуємо |
2 особа | нуртуєш | нуртуєте |
3 особа | нуртує | нуртують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нуртуватиму | нуртуватимемо |
2 особа | нуртуватимеш | нуртуватимете |
3 особа | нуртуватиме | нуртуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нуртував | нуртували |
Жіночий рід | нуртувала | |
Середній рід | нуртувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нуртуймо | |
2 особа | нуртуй | нуртуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нуртуючи | |
Минулий час | нуртувавши |