об'явлений
ОБ'ЯВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до об'явити 1; // об'явлено, безос. присудк. сл. [Турський:] Скривдили тебе, ясновельможний пане! Банітою, паливодою об 'явлено, до двору не пускають, у Варшаві жить забороняють! (К.-Карий, II, 1960, 8); Чистий дохід з видання [збірника] визначаємо на премії за видатніші твори красного українського письменства по конкурсу, який буде в свій час об 'явлено (Коцюб., III, 1956, 239); Ще зяють пащеками розграбовані склади, а населенню вже об 'явлено зібратися (Гончар, II, 1959, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | об'явлений | об'явлена | об'явлене | об'явлені |
Родовий | об'явленого | об'явленої | об'явленого | об'явлених |
Давальний | об'явленому | об'явленій | об'явленому | об'явленим |
Знахідний | об'явлений, об'явленого | об'явлену | об'явлене | об'явлені, об'явлених |
Орудний | об'явленим | об'явленою | об'явленим | об'явленими |
Місцевий | на/у об'явленому, об'явленім | на/у об'явленій | на/у об'явленому, об'явленім | на/у об'явлених |