обава
ОБАВА, и, ж., діал. Побоювання, острах. Мар'янка спершу потупила очі із.. обави, щоб Олексій не зап'явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька (П. Куліш, Вибр., 1969, 291); З цілою силою він обняв сю чародійку-дівчину і серед поцілуїв [поцілунків] та пестощів щезли всі сумніви, всі питання, всі обави, мов мряка на сонці (Фр., III, 1950, 411).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обава | обави |
Родовий | обави | обав |
Давальний | обаві | обавам |
Знахідний | обаву | обави |
Орудний | обавою | обавами |
Місцевий | на/у обаві | на/у обавах |
Кличний | обаво | обави |