обарвлення
ОБАРВЛЕННЯ, я, с . 1. Колір або відтінок кольору; забарвлення. Море - пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Янов., II, 1958, 51).
2. перен. Група предметів, які прикрашають що-небудь собою; оздоба. Настав вересень, він позолотив плантацію, і вона аж сяяла в обарвленні прибережних верб (Багмут, Подвиг.., 1961, 38).
3. перен. Особливий тон; характерний, своєрідний відтінок чого-небудь. У цій ролі [Джулії] Н. Ужвій продемонструвала величезні можливості емоційної сили слова, дивовижне багатство його інтонаційних обарвлень (Мист., 6, 1958, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обарвлення | обарвлення |
Родовий | обарвлення | обарвлень |
Давальний | обарвленню | обарвленням |
Знахідний | обарвлення | обарвлення |
Орудний | обарвленням | обарвленнями |
Місцевий | на/у обарвленні | на/у обарвленнях |
Кличний | обарвлення | обарвлення |