обвалений
ОБВАЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвалити. Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани... Вся вулиця перерита свіжими вирвами (Гончар, III, 1959, 377); // обвалено, безос. присудк. сл. В кутках із стелі звисало павутиння.. Під луткою обвалено було (Головко, II, 1967, 95).
2. у знач. прикм. Який має сліди обвалів. Далі пішли гори голі, дикі, з обірваними обваленими боками (Н.-Лев., II, 1956, 381).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обвалений | обвалена | обвалене | обвалені |
Родовий | обваленого | обваленої | обваленого | обвалених |
Давальний | обваленому | обваленій | обваленому | обваленим |
Знахідний | обвалений, обваленого | обвалену | обвалене | обвалені, обвалених |
Орудний | обваленим | обваленою | обваленим | обваленими |
Місцевий | на/у обваленому, обваленім | на/у обваленій | на/у обваленому, обваленім | на/у обвалених |