обвинувачуваний
ОБВИНУВАЧУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до обвинувачувати. До головної комендатури містечка патрулі польової жандармерії щохвилини водили якусь перепуджену єврейську душу, обвинувачувану у поширенні фальшивих вигаданих чуток (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 593).
2. у знач. ім. обвинувачуваний, ного, ч .; обвинувачувана, ної, ж., юр. Особа, якій в установленому законом порядку пред'явлено обвинувачення в чому-небудь. Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних (Фр., VI, 1951, 272).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обвинувачуваний | обвинувачувана | обвинувачуване | обвинувачувані |
Родовий | обвинувачуваного | обвинувачуваної | обвинувачуваного | обвинувачуваних |
Давальний | обвинувачуваному | обвинувачуваній | обвинувачуваному | обвинувачуваним |
Знахідний | обвинувачуваний, обвинувачуваного | обвинувачувану | обвинувачуване | обвинувачувані, обвинувачуваних |
Орудний | обвинувачуваним | обвинувачуваною | обвинувачуваним | обвинувачуваними |
Місцевий | на/у обвинувачуваному, обвинувачуванім | на/у обвинувачуваній | на/у обвинувачуваному, обвинувачуванім | на/у обвинувачуваних |