обвисати
ОБВИСАТИ, аю, аєш, недок., ОБВИСНУТИ, ну, неш; мин. ч. обвис, обвиснув, ла, ло; док. 1. Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу. Майор сидів, блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (Кочура, Зол. грамота, 1960, 230); Рибалки переставляють паруси. Мокре полотно обвисає й неприємно хляскає (Ю. Янов., II, 1958, 59); Збирання [кукурудзи] треба починати не зволікаючи, поки качани не обвисли (Колг. Укр., 7, 1957, 20); // від чого. Відтягуватися донизу під вагою чого-небудь. Їхні кишені обвисали від револьверів (Панч, О. Пархоменко, 1939, 11); // Втрачати первісну форму (про тканину, одяг); витягуватися. Тканина легка, в красивих узорах і не обвисає в готовому одязі (Рад. Укр., 2.VI 1962, 3); // на кому - чому і без додатка. Незграбно звисати, спадати (про одяг); висіти. Все те убрання розпачливо обвисало на тій маленькій похилій постаті (Л. Укр., III, 1952, 526); Люди відчували себе незручно у військовій формі, обмотки обвисали, гімнастьорки халабудились (Тют., Вир, 1964, 307); Балабушиха глянула на талію. Сіренька сукня обвисла на боках (Н.-Лев., III, 1956, 214); // над чим. Те саме, що нависати 1. Рукава сорочки він позакочував, штани обвисали над крагами (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 162); * Образно. Обвисали Круті небосхили (Перв., II, 1958, 322); Обвисне тьма, не видно зір; А він жене Хиткий свій човен (Граб., І, 1959, 488).
2. Втрачаючи пружність, еластичність, відтягатися донизу (про шкіру). Обличчя його було жовте й виснажене, під очима обвисали набряклі мішки (Кучер, Трудна любов, 1960, 126); На ній деякою мірою позначився біг часу.. Щоки вже здрябліли й обвисли (Вільде, Сестри.., 1958, 125); // Безвладно опускатися, падати (від утоми, страху і т. ін.). Навстріч їм мчить два вершники.. Іванко пильно придивляється, і несподівано руки безсило обвисають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 139); Одно плече він підняв, тоді як друге, мов перебите, обвисло (Мирний, І, 1954, 210); Руки дитячії З труду обвисли (Фр., XIII, 1954, 151); // тільки док., переч. Занедбати свою зовнішність, втративши стрункість постави. Навіщо він довів себе до такого стану? Обвис, опустився, занехаяний, п'яний, у сіні... (Гончар, Таврія, 1952, 285).
3. на кому - чому. Те саме, що повисати. Йшла вона під руку з високим білявим хлопчиною. Власне, не йшла, а обвисала в нього на руці (Речм., Твій побратим, 1962, 110); Затовк би на смерть дужий ТихінМарка, так Сень одборонив, хоч і набрався стусанів, обвис на руках забіяці (Горд., Дівчина.., 1954, 188).
4. чим, рідко. Покриватися чим-небудь висячим. Обвиснуть лози гронами густими, Тютюн зведе свої листки (Воронько, Драгі.., 1959, 18).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвисаю | обвисаємо |
2 особа | обвисаєш | обвисаєте |
3 особа | обвисає | обвисають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвисатиму | обвисатимемо |
2 особа | обвисатимеш | обвисатимете |
3 особа | обвисатиме | обвисатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обвисав | обвисали |
Жіночий рід | обвисала | |
Середній рід | обвисало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвисаймо | |
2 особа | обвисай | обвисайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обвисаючи | |
Минулий час | обвисавши |