обвінчати
ОБВІНЧАТИ, аю, аєш, док., перех., з ким і без додатка. Поєднати шлюбом за церковним обрядом. Піп вас обвінчає; Вибирайте старостів, Хай музика грає (Бор., Тв., 1967, 67); * Образно. Росте гармонія, зміцняється і плине, - І раптом піснею прорвалася вона Про того вояка, що дальня чужина Його з могилою у полі обвінчала (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1927, 322); Одягнула нам війна польові шинелі, обвінчала нас вона під вінком шрапнелі (Швець, Неспок. літо, 1959, 81).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвінчаю | обвінчаємо |
2 особа | обвінчаєш | обвінчаєте |
3 особа | обвінчає | обвінчають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обвінчав | обвінчали |
Жіночий рід | обвінчала | |
Середній рід | обвінчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обвінчаймо | |
2 особа | обвінчай | обвінчайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | обвінчавши |