обмаєний
ОБМАЄНИЙ, ОБМАЯНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до обмаїти. Князь-мурин.. має чорну любку з чорним обличчям, обмаєним білими струсевими перами (Л. Укр., IV, 1954, 134); На сіро-сталевім тлі ріки вона [дараба] відразу визначилася, мов ярка зелена пляма, - так рясно була обмаєна смерічками (Фр., VII, 1951, 263); Ясність веселого.. дня.., безжурне щебетання дітвори, що з галасом, обмаяна виноградними гіллячками, бігла до батька, вернули Замфірові його веселий настрій (Коцюб., І, 1955, 192).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обмаєний | обмаєна | обмаєне | обмаєні |
Родовий | обмаєного | обмаєної | обмаєного | обмаєних |
Давальний | обмаєному | обмаєній | обмаєному | обмаєним |
Знахідний | обмаєний, обмаєного | обмаєну | обмаєне | обмаєні, обмаєних |
Орудний | обмаєним | обмаєною | обмаєним | обмаєними |
Місцевий | на/у обмаєному, обмаєнім | на/у обмаєній | на/у обмаєному, обмаєнім | на/у обмаєних |