обожнювати
ОБОЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБОЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. Обожнювати явища природи.
2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. Панянка, що її Костенко обожнює особливо за її інститутську невинність, через тиждень після вінчання починає потайний роман з офіцером артилерії (Фр., XVI, 1955, 123); Батьки обожнювали свого сина. Варто йому було тільки на щось натякнути, як воно вже було до послуг Кесаря (Збан., Курил. о-ви, 1963, 25); // З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось. Любив і вмів [чоловік] зодягатися, дотримувався правил чемності.. і непомірно шанував, просто обожнював своє звання інженера-металурга (Ле, В снопі.., 1960, 87); Введення Пушкіним у поетичний стиль слів і словосполучень із просторічного мовного потоку.. викликало бурю невдоволення і протесту в колах, які обожнювали "вишуканий стиль" (Талант.., 1958, 19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обожнюю | обожнюємо |
2 особа | обожнюєш | обожнюєте |
3 особа | обожнює | обожнюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обожнюватиму | обожнюватимемо |
2 особа | обожнюватимеш | обожнюватимете |
3 особа | обожнюватиме | обожнюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обожнював | обожнювали |
Жіночий рід | обожнювала | |
Середній рід | обожнювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обожнюймо | |
2 особа | обожнюй | обожнюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | обожнюючи | |
Минулий час | обожнювавши |