обора
ОБОРА, и, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби. Сонце сіло вже за гори, Як добігли до обори, Де багатий жив Охрім (Фр., XII, 1953, 18); Чутно, як худоба в оборах важко сопе та Гафійка нерівно дихає поруч Маланки (Коцюб., II, 1955, 48); Панський пастух мусить бути повсякчас при череді - літо на пасовиську, а в холодну пору року в оборі (Бурл., О. Вересай, 1959, 11); // Загорода, загін. Колгоспні майстри зробили пересувну обору з щитів, обтягнутих металевими сітками. Сюди заганяли гусей на ночівлю (Рад. Укр., 3.ІV 1959, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обора | обори |
Родовий | обори | обор |
Давальний | оборі | оборам |
Знахідний | обору | обори |
Орудний | оборою | оборами |
Місцевий | на/у оборі | на/у оборах |
Кличний | оборо | обори |