образний
ОБРАЗНИЙ, а, е. 1. Який змальовує, зображує що-небудь за допомогою образів (див. образ1 2). В образній формі вона [література] відображає всі ті зміни, всі ті суперечності і боротьбу, що відбуваються в людському суспільстві (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 50); Образне відтворення живої природи, насамперед квітів, це перша ознака українського народного стилю (Вол., Дні.., 1958, 23); // Який містить у собі образ. Образний вислів.
2. Який виділяється своєю силою, виразністю і т. ін.; яскравий, барвистий, живий (про мову, слово). Мова Семена Жураховича, треба бути справедливим, - неяскрава, але точна й образна (Вітч., 1, 1961, 190); Тож спасибі вам, друзі, за натхненне, за образне слово, Що дало мені змогу всю Молдавію серцем збагнути! (Забашта, Вибр., 1958, 88).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | образний | образна | образне | образні |
Родовий | образного | образної | образного | образних |
Давальний | образному | образній | образному | образним |
Знахідний | образний, образного | образну | образне | образні, образних |
Орудний | образним | образною | образним | образними |
Місцевий | на/у образному, образнім | на/у образній | на/у образному, образнім | на/у образних |