обрамування
ОБРАМУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обрамувати.
2. Те саме, що обрамлення 2, 3. Елегантний котелок і оксамитовий комір пальмерстона дуже личили мсьє Енно: його чорні вусики стрілочками виглядали в такому обрамуванні особливо задерикувато і мужньо (Смолич, Світанок.., 1953, 41); Вони [горельєфи].. за композицією ритмічні і добре читаються на фоні стінки й орнаментального обрамування (Мист., 6, 1958, 15); Це визначило композицію твору, що має авторське обрамування і центральну розповідну частину - виклад промови селянина (Іст. укр. літ., І, 1954, 546).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрамування | обрамування |
Родовий | обрамування | обрамувань |
Давальний | обрамуванню | обрамуванням |
Знахідний | обрамування | обрамування |
Орудний | обрамуванням | обрамуваннями |
Місцевий | на/у обрамуванні | на/у обрамуваннях |
Кличний | обрамування | обрамування |