оброть
ОБРОТЬ, і, ж. Вуздечка без вудил для прив'язування коня. Украли в Козака коня; А Козака об тім журба напала, Що на коні оброть новісінька пропала!.. (Бор., Тв., 1957, 155); Іржуть тихенько гарячі коні, І рвуть оброті, і в землю б 'ють (Рильський, II, 1960, 220); * Образно. Міцну порвали ми оброть, Закинуту на нас в негоду (Павл., Бистрина, 1959, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оброть | оброті |
Родовий | оброті | обротей |
Давальний | оброті | обротям |
Знахідний | оброть | оброті |
Орудний | оброттю | обротями |
Місцевий | на/у оброті | на/у обротях |
Кличний | оброте | оброті |