обрубаний
ОБРУБАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обрубати. Половина лісу вже пішла на сахарні, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стояла в пишній красі (Н.-Лев., II, 1956, 209); В панічному безладді - з обрубаними кінцями, з поріділими командами - судна інтервентів покидали порт (Гончар, II, 1959, 49).
2. у знач. прикм., перен. Те саме, що обрубкуватий. Йому було за добрих сорок. Обличчя кругле, рожеве.. Ніс широкий, обрубаний (Збан., Малин. дзвін, 1958, 20).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обрубаний | обрубана | обрубане | обрубані |
Родовий | обрубаного | обрубаної | обрубаного | обрубаних |
Давальний | обрубаному | обрубаній | обрубаному | обрубаним |
Знахідний | обрубаний, обрубаного | обрубану | обрубане | обрубані, обрубаних |
Орудний | обрубаним | обрубаною | обрубаним | обрубаними |
Місцевий | на/у обрубаному, обрубанім | на/у обрубаній | на/у обрубаному, обрубанім | на/у обрубаних |