обрубки
ОБРУБКИ, ів, мн., спец. Рештки від обрубування чого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрубки | |
Родовий | обрубків | |
Давальний | обрубкам | |
Знахідний | обрубки | |
Орудний | обрубками | |
Місцевий | на/у обрубках | |
Кличний | обрубки |
обрубка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрубка | обрубки |
Родовий | обрубки | обрубок |
Давальний | обрубці | обрубкам |
Знахідний | обрубку | обрубки |
Орудний | обрубкою | обрубками |
Місцевий | на/у обрубці | на/у обрубках |
Кличний | обрубко | обрубки |
обрубок
ОБРУБОК, бка, ч. Відрубана частина чого-небудь. Вхопив [шинкар] здоровенний обрубок у руки, замахнувся... (Мирний, II, 1954, 128); Посередині двору в 'язниці височіла постійна шибениця, а під нею великий обрубок старого дерева - плаха (Гжицький, Опришки, 1962, 179); Мов з-під землі виріс здоровенний Влас Харитонович з довгим обрубком рейки (Баш, Надія, 1960, 200); * Образно. У відповідь лунають глухі обрубки слів (Стельмах, І, 1962, 122); // Те, від чого відрубана якась частина. Несподівано якось обрубок руки.. зсунувся та умочився в воду, і вмить рука у неї виросла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 82); Обріз рвучко вдарив назад коротким обрубком ложі, враз задзвеніло скло, і вибух гухнув далекою луною (Епік, Тв., 1958, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрубок | обрубки |
Родовий | обрубка | обрубків |
Давальний | обрубкові, обрубку | обрубкам |
Знахідний | обрубок | обрубки |
Орудний | обрубком | обрубками |
Місцевий | на/у обрубку | на/у обрубках |
Кличний | обрубку | обрубки |