обрушення
ОБРУШЕННЯ, я, с. Дія за знач. обрушити 1 і обрушитися 1. Трудомісткі процеси по розбиранню старих споруд були набагато спрощені і прискорені завдяки застосуванню простих і економічних способів обрушення (Рад. Укр., 8.VІІІ 1957, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрушення | обрушення |
Родовий | обрушення | обрушень |
Давальний | обрушенню | обрушенням |
Знахідний | обрушення | обрушення |
Орудний | обрушенням | обрушеннями |
Місцевий | на/у обрушенні | на/у обрушеннях |
Кличний | обрушення | обрушення |