обрік
ОБРІК1, року, ч., розм. Дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней. Чорні очі, пора спати, Завтра рано треба встати, Коникові обрік дати (Укр.. лір. пісні, 1958, 238); Степан видавав сам обрік і був завсігди при тому, як наймит перемішував овес із січкою (Круш., Буденний хліб.., 1960, 46).
Обрік грає в кому, жарт. - хтось занадто бадьорий, життєрадісний. - Робота в тебе, як в огні горить, тільки наймити чогось наче з тіла спали . - Ото й добре!. . - Не буде в них обрік грати, будуть слухняніші та смирніші (Н.-Лев., III, 1956, 296).
ОБРІК2, року, ч., заст. Урочиста обіцянка, клятва; моральне зобов'язання. Обрік даю більше цього не робити (Сл. Гр.).
Оброком обректися - взяти на себе якесь моральне зобов'язання з релігійних мотивів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обрік | оброки |
Родовий | оброку | оброків |
Давальний | оброкові, оброку | оброкам |
Знахідний | обрік | оброки |
Орудний | оброком | оброками |
Місцевий | на/у оброку | на/у оброках |
Кличний | оброку | оброки |