обстоювання
ОБСТОЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. обстоювати. Активний порадник, наполегливий у обстоюванні своєї думки й ініціативний інженер-дослідник - таким він особливо подобався Мухтарову (Ле, Міжгір'я, 1953, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обстоювання | обстоювання |
Родовий | обстоювання | обстоювань |
Давальний | обстоюванню | обстоюванням |
Знахідний | обстоювання | обстоювання |
Орудний | обстоюванням | обстоюваннями |
Місцевий | на/у обстоюванні | на/у обстоюваннях |
Кличний | обстоювання | обстоювання |