обурення
ОБУРЕННЯ, я, с. Сильне невдоволення, роздратування. Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості - сильне обурення стрепенуло його істоту (Коцюб., І, 1955, 356); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило його гірш усього (Кобр., Вибр., 1954, 36); Малий і червоний, як буряк, Культишка щохвилини плювався, виявляючи останній ступінь обурення (Мик., II, 1957, 528).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обурення | обурення |
Родовий | обурення | обурень |
Давальний | обуренню | обуренням |
Знахідний | обурення | обурення |
Орудний | обуренням | обуреннями |
Місцевий | на/у обуренні | на/у обуреннях |
Кличний | обурення | обурення |