обійми
ОБІЙМИ, ів, мн. Рух або положення рук, при якому обіймають або готуються обійняти кого-небудь. Я тихо сиджу, мене люба, Кохана в обіймах держить (Л. Укр., IV, 1954, 96); Політрук схопив у обійми Одинцова і міцно поцілував його в губи (Кучер, Чорноморці, 1956, 278); * Образно. Я розповів про щойно баченого білявого юнака в обіймах кістлявої смерті (Панч, В дорозі, 1959, 207); Висока гора мліла в обіймах місяця (Рильський, Бабине літо, 1967, 35).
@ Приймати (прийняти, зустрічати, зустріти і т. ін. ) з розкритими обіймами кого - дуже привітно, гостинно приймати, зустрічати і т. ін. кого-небудь. Та дійшло до нього, мабуть, що приймають його тут не з розкритими обіймами (Шовк., Людина.., 1962, 387); Коли вузькотілий нащадок ерцгерцога Карла Стефана з румунського полону вдруге потрапив на Україну, головний отаман зустрів його з розкритими обіймами (Стельмах, II, 1962, 47); Розкривати (розкрити) обійми: а) розводити руки, маючи намір обняти кого-небудь. Батько радісно всміхнувся і розкрив обійми (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57); б) тепло, приязно зустрічати кого-небудь. Ти вернулась, прийшла, наче з дальніх країв, мов з холодного царства Валгали. І назустріч тобі я обійми розкрив, - в серці тихо і сонячно стало (Сос., II, 1958, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обійми | |
Родовий | обіймів | |
Давальний | обіймам | |
Знахідний | обійми | |
Орудний | обіймами | |
Місцевий | на/у обіймах | |
Кличний | обійми |
обійняти
ОБІЙНЯТИ див. обіймати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обійму | обіймемо |
2 особа | обіймеш | обіймете |
3 особа | обійме | обіймуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | обійняв | обійняли |
Жіночий рід | обійняла | |
Середній рід | обійняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | обіймімо | |
2 особа | обійми | обійміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | обійнявши |