однокласник
ОДНОКЛАСНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь. Лише тепер вона помітила, що в кімнаті було багато її однокласників: Маруся і Петро, Віра й Дмитро... (Зар., Світло, 1961, 16); Він оживив у своїй уяві батьків, давніх знайомих, однокласників сільської школи (Томч., Готель.., 1960, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | однокласник | однокласники |
Родовий | однокласника | однокласників |
Давальний | однокласникові, однокласнику | однокласникам |
Знахідний | однокласника | однокласників |
Орудний | однокласником | однокласниками |
Місцевий | на/у однокласнику, однокласникові | на/у однокласниках |
Кличний | однокласнику | однокласники |