одноосібництво
ОДНООСІБНИЦТВО, а, с., розм. 1. Заняття власним, одноосібним господарством. - Оксень? Як же, пам 'ятаю! Я й справді з ним колись волам панським хвости крутив, що ж це він так довго свого одноосібництва держиться? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 436).
2. перен., розм. Нехтування принципами колективізму; прагнення відмежуватися від колективу.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | одноосібництво | одноосібництва |
Родовий | одноосібництва | одноосібництв |
Давальний | одноосібництву | одноосібництвам |
Знахідний | одноосібництво | одноосібництва |
Орудний | одноосібництвом | одноосібництвами |
Місцевий | на/у одноосібництві | на/у одноосібництвах |
Кличний | одноосібництво | одноосібництва |