однорідний
ОДНОРІДНИЙ, а, е. 1. Який належить до того самого роду, розряду, характеризується однаковими рисами, ознаками. При натуральному господарстві суспільство складалося з маси однорідних господарських одиниць.. (Ленін, 3, 1970, 21); Для постачання заводів однорідною рудою було створено рудорозподільну станцію Верхівцеве (Чорна мета Л. Укр.., 1957, 93).
Однорідні члени речення - члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію щодо спільного для них члена, з яким вони граматично зв'язані. У реченнях, де однорідних членів значна кількість, вони можуть бути згруповані в окремі пари або більші ряди за принципом ближчого змістового зв 'язку (Мовозн., IV-V,1947, 180).
2. Який має однаковий склад, однакові властивості в усіх своїх частинах. Коли вчені дізналися про те, що ядро атома не однорідне, а має певну структуру, вони, природно, вирішили розщепити його штучно (Наука.., 8,1962, 12); Гострий соус являв собою однорідну червонувату масу, з приємним кисло-солодким смаком і ароматом прянощів (Укр. страви, 1957, 126).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | однорідний | однорідна | однорідне | однорідні |
Родовий | однорідного | однорідної | однорідного | однорідних |
Давальний | однорідному | однорідній | однорідному | однорідним |
Знахідний | однорідний, однорідного | однорідну | однорідне | однорідні, однорідних |
Орудний | однорідним | однорідною | однорідним | однорідними |
Місцевий | на/у однорідному, одноріднім | на/у однорідній | на/у однорідному, одноріднім | на/у однорідних |